Новомодерністи

 

 

 

 

Платформа побудови

суспільства Нового Модерну –

сучасної парадигми розвитку людини

Online форум Нового Модерну:

«Нові можливості для України в епоху пандемій»

 

2 квітня 2020 р.

Трансляція на нашій сторінці  у Facebook       

 

Початок: 16:00 Завершення: 20:15

 

 

Поширення пандемії коронавірусу #COVID19 світом ставить перед людством нові виклики. Сукупність обставин, які спричиняються біологічними загрозами, спричиняють як складнощі, так і відкривають двері нових можливостей. Як і будь-яка з криз, нинішня і подібні до них в майбутньому, мають розглядатись як нагода для принципово нового розвитку.

Платформа Нового Модерну запрошує до експертного обговорення нових викликів і можливостей, які постають внаслідок пандемії.

Програма онлайн форуму

Панель I «Біологічні загрози майбутнього».
  1. Інноваційна екосистема майбутнього в світлі біологічної загрози.
    Спікери: Дмитро Хорішко (16:00)
    Денис Гурак (16:15).
  2. Стан сучасних біотехнологій в Україні.
    Спікер: Владислав Кириченко (16:30).
  3. Поява нових біологічних загроз.
    Спікер: Євген Найштетик (16:45).
  4. Геномодифікація та біохакінг – можливості та загрози.
    Спікер: Дар’я Данцева (17:00).
  5. Біологічні атаки і біологічний захист через призму національної безпеки.
    Спікер: Юрій Єхануров (17:15).
Панель II «Нові політико-економічні реалії в епоху постійних криз».
  1. Новий Модерн як політико-економічний інструмент існування людства.
    Спікер: Володимир Панченко (17:30).
  2. Глокалізація в науці, виробництві. Отримання людством доступу до безкоштовної енергії. Робот і людина.
    Спікер: Олексій Жмеренецький (17:45).
  3. Держава і глокалізація: що є країною, що є простором управління? Роль «центру» і місцевих органів державної влади. Конституція в умовах біологічних загроз.
    Спікер: Геннадій Друзенко (18:00).
  4. Кінець епохи постмодерну. Фукуяма помилився.
    Спікер:  Андрій Рєпа (18:15).
  5. Геополітика майбутнього: організація і модель відносин.
    Спікер: Сергій Корсунський (18:30).
  6. Падіння глибинних держав в умовах пандемій.
    Спікер: Сергій Дацюк (18:45).
Панель III «Інструменти протидії біологічним загрозам».
  1. Стійкі системи розгортання антиепідеміологічного захисту, що мають комерційну спрямованість.
    Спікер: Ігар Тишкевіч (19:00).
  2. Індійський досвід у фармацевтиці.
    Спікер: Сарвеш Баграва (19:15).
  3. Мережеві спільноти під час криз. Гібридні інформаційно-біологічні війни.
    Спікер: Олександр Данилюк (19:30).
  4. Неозалежність в епоху біологічних війн.
    Спікер: Наталія Резнікова (19:45).
  5. Антикрихкість – загартування спільнот постійними викликами.
    Спікер: Олександр Радутний (20:00).

Дмитро Хорішко

керівник аерокосмічного кластеру України. Підприємець, інноватор, футуролог.

Денис Гурак

старший науковий співробітник The Potomac Foundation. Екс-заступник генерального директора «Укроборонпрому».

Партнер WeFund.Ventures. Виконавчий директор Асоціації «Україна-Франція»

Владислав Кириченко

засновник мистецької агенції «Наш Формат». Підприємець, громадський діяч та меценат. Спеціаліст із популяційної генетики, мікрочипових технологій та молекулярно-біологічного діагностування.

Євген Найштетик

підприємець, експерт з медичних технологій. Екс-радник міністра охорони здоров’я. Засновник «Planexta Inc.»

Дарія Данцева

біохакерка, засновниця першої DIY bio лабораторії в Україні «Yanelab».

Юрій Єхануров

11-ий Прем’єр-міністр України. Екс-міністр оборони України. Професор кафедри теоретичної та прикладної економіки КНУ ім. Шевченка.

Панченко Володимир

бізнесмен, громадський діяч, публіцист, доктор економічних наук. Голова «Агентства розвитку Дніпра»

Олексій Жмеренецький

народний депутат України. Експерт з інноваційного розвитку суспільства. Публіцист.

Геннадій Друзенко

громадський діяч, правник, публіцист. Експерт з конституціоналізму та релігійної свободи. Запрошений дослідник Центру конституційної демократії Індіанського університету.

Сергій Корсунський

дипломат. Доктор фізико-математичних наук. Директор Дипломатичної Академії імені Геннадія Удовенка. Екс-посол України у республіці Туреччина.

Ігар Тишкевіч

політичний експерт. Спеціаліст із питань еволюції політичних систем у суспільствах, що зазнають змін. Дослідник зв’язків економічних відносин і міжнародної політики.

Сергій Дацюк

філософ, автор численних профільних публікацій. Теоретик перспектив Світового розвитку, та ролі держави в сьогоденні та майбутньому.

Олександр Радутний

правник. Доцент кафедри кримінального права НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. Правозахисник.

Олександр Данилюк

громадський діяч, правозахисник. Координатор громадського руху «Спільна справа». Екс-радник міністра оборони України. Експерт із гібридних війн.

Наталія Резнікова

доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Експерт із міжнародних економічних відносин. Автор теорії неозалежності.

Перший форум новомодерністів

 

13 грудня 2019 р. у Києві пройшов Форум Новомодерністів, організаторами якого виступили Платформа «Новий Модерн» та Інститут суспільних досліджень.

Запит на нове після краху глобалізації і неолібералізму як ідеології великий в усьому світі. Публікується безліч досліджень, проводяться наукові конференції, але продукуються в основному негативні сценарії майбутнього розвитку, де технологічний прогрес призводить до пригнічення особи.

В Україні, де пошук власного шляху до процвітання теж триває, схоже, долучилися до світового процесу порятунку людства.

Форум Новомодерністів зібрав понад 100 учасників та об’єднав 21 спікера на трьох тематичних панелях:
1) «Інноваційні цивілізаційні злами та сценарії майбутнього»
2) «Зміна епох та різні форми організації суспільств – філософський, суспільний, політичний, політико-економічний аспект»
3) «Вільні території процвітання та людина».
Тож, під час форуму футурологи, громадські діячі, політологи, історики, обговорювали сценарії майбутнього у інноваційній, філософській, економічній, суспільно-політичній сферах. З виступами спікерів можна ознайомитись на нашій YouTube сторінці https://www.youtube.com/channel/UCWSHIV7Nfbl9v0YJIxgD3rQ

За словами ідеолога та ініціатора Форум Новомодерністів , доктора економічних наук, публіциста Володимира Панченка, готуючи Форум, організатори не ставили перед собою завдання стати науковою конференцією на тему Нового Модерну: «Ми окреслили його, як нетворкінг, та пошук тих, хто дотримується позицій Нового Модерну.

Адже запит суспільства на проривну ідеологію, яка б використовувала переваги глобалізації на користь людини, існує і в Україні, і в світі. Відповіддю на поширення лівацтва і анархії, яка за законами історії переросте в авторитаризм і деспотизм, повинна були б стати соціально-консервативні і національно-консервативні ідеології. Однак не стають, бо ми живемо в новій глобальній реальності. Навіть ліберально-консервативні концепції провалюються, поступаючись анархолівацтву.

Тому наша місія на форумі була простою – позначити наявність Нового Модерну, як перспективної для світу ідеології. Ми надали можливість нашим спікерам лаконічно представити свої власні переконання задля подальшого гуртування прихильників концепції в Україні і в світі.

Новий Модерн є ідеологічним проектом. Інституційно для нас важливо мати можливість розповсюдження і посилення платформи через мозковий центр, який ми розвиваємо, і здійснювати наповнення кадрового резерву, що формується, ідеями Нового Модерну. Це припинить сповзання світу в анархічний хаос і тиранію і поведе його до процвітання».

Організатори не планують зупинятися. Другий Форум Новомодерністів планують провести через пару місяців, тому запрошують зацікавлені сторони до ґрунтовної співпраці.

Дискусія https://www.facebook.com/newmodern2020

Ініціатори проекту

Панченко Володимир

доктор економічних наук, публіцист, громадський діяч, бізнесмен

Хорішко Дмитро

інноватор, футуролог, керівник аерокосмічного кластеру

Прокопов Вадим

історик, історіософ, громадський діяч, педагог

Створюємо нову епоху разом!

Маніфест
модерніста

Мета нового модерну в Україні:

Об’єднати українських громадян у цілеспрямованій системі для прискореного досягнення персонального успіху кожного на тлі постійно конкуруючих систем що постійно розвиваються – міст, корпорацій, спільнот, країн, цивілізацій.

R

Розвиток полягає у поєднанні індивідуального і спільного блага.

R

Модернізація є об’єктивною реальністю для прогресу кожного покоління.

R

Необхідною умовою успіху людини є поширення сили, багатства і могутності народу, як цілого, що складається з індивідуальностей. Забезпечення успіху кожної особи можливе у випадку ефективно організованого суспільства та держави.

R

Держава Нового Модерну користуватиметься новими політичними, економічними і суспільними інструментами для досягнення індивідуального інтересу громадянина, вмонтованого в груповий і суспільний інтерес в новій технологічній реальності.

R

Протилежністю національній силі є слабкість, яка призводить до передачі усього в руки тих, хто сильніший. Зі зниженням рівня економічного, технологічного, інформаційного та цифрового суверенітету країни падає економіка та добробут окремої людини. Без досягнення економічного, технологічного, інформаційного та цифрового суверенітету немає шансів створити умови для розвитку індивідуума.

R

Новий Модерн - це консолідація зусиль кожного громадянина, народу в цілому та держави як їх інструмента, створення основ для співіснування у вигляді спільних інтересів, цінностей та політичної культури, яка створює таку систему, за допомогою якої відкриваються нові виробничі ресурси та зростає багатство нації та людини.

Що таке Новий Модерн?

Наша сучасність – це період іншої реальності – реальності Нового Модерну.

Ця епоха наступила після Постмодерну у політичній, економічній і суспільній сфері.

Сьогоднішнє завдання полягає у створенні республік нового типу в умовах Нового Модерну, тобто у використанні можливостей нового етапу глобалізації на користь кожної окремої людини.

Республіка Нового Модерну буде оснащена суспільними та технологічними інноваціями, матиме горизонтальну мережеву структуру з адекватною часу системою управління, взаємодії та зв’язку частин цілого між собою.

Умови, контекст і підстави необхідності появи нової організації суспільства

У ХХI столітті у зв’язку з різкою зміною технологічного укладу змінюється епоха. Перехід можна порівняти з революцією металів після кам’яного віку, або з промисловою революцією – заміною патріархального сільського господарства індустріальним виробництвом. Глобальні проблеми ХХ століття були наслідком неготовності суспільної організації до технологічного розвитку – появи озброєнь, що призводили до війн, в яких винищено мільйони людей. За останні 100 років відбулася кількаразова зміна технологічних укладів, але тепер перед світом з’явився кардинально новий – 6-й технологічний уклад (безмежні обсяги дешевої енергії, винайдення нових штучних матеріалів нано-рівня, 5G, вирощування штучних органів і зрештою поєднання в одному тілі біологічного і електронного організмів).

Різні частини світу змінюються різними темпами. Одні нації розвиваються стрімко та вже роблять кроки до переходу у шостий технологічний уклад, а деякі ще перебувають в четвертому та п’ятому, а іноді і у третьому технологічному укладі. Західний розвинутий світ пройшов період Постмодерну (частковий демонтаж національних структур і атомізація суспільства), а інші нації не пройшли ще навіть стадії Модерну (формування держав-націй, яке розвинуті країни мали в ХІХ столітті). Примусове занурення несформованих країн у постмодерні реалії діє проти них деструктивно.

Новий Модерн – це нова епоха як для старих націй (держав Модерну), так і молодих (які виникли в епоху Постмодерну). З 2000-х років ми бачимо, що старі держави перестають бути постмодерністськими, і звертаються до нових принципів вдосконаленого Модерну. Вони не приймають глобалізації, яку самі і створили, та кидають виклик усталеному порядку, і при цьому йдуть у наступ на малі країни економічно, культурно, військово.

Однак нові країни, які виникли вже після завершення Модерну, в епоху Постмодерну, намагаються знайти своє місце у новому світі, намагаючись пришвидшено пройти непройдену модерну фазу.

Людське суспільство в кожну епоху створювало вертикальну ієрархію, оскільки йому для існування потрібні не тільки горизонтальні, але й вертикальні зв’язки і керівництво. Управління і Влада були синонімами і тому кожен новий етап розвитку демонтував менш справедливу ієрархію і владу та створював більш справедливу владу.

В умовах Постмодерну виникли суспільства, які почали претендувати на побудову управління в менш ієрархічний спосіб. Вони проголошували як кінцеву ціль гармонійне поєднання менших спільнот в рамках більших на принципах горизонтального управління по аналогії з існуванням горизонтальних малих спільнот. На цьому етапі виникла реальна можливість розділити два поняття – Управління і Владу. Зрештою ці спроби виявилися невдалими  у сенсі можливості побудови таких ідеальних систем управління і спільнот, які б забезпечували потреби людини і розвиток.

Після настання 5-го технологічного укладу і швидкого розвитку 6-го виникла технологічна можливість і велика імовірність створення виключно горизонтальних зв’язків і систем управління суспільством та віртуальних спільнот. Вважається, що віртуальні спільноти можуть замінити реальні, які  існують сьогодні. Науковці обговорюють яким буде суспільство, котре в ідеалі не потребує вертикального управління, ієрархії та влади. В цих дослідженнях активно обговорюється не тільки можливість безмежної електронної свободи, але і нової електронної деспотії і своєрідного електронного концтабору. Перший етап цього процесу – атомізація суспільства до окремих індивідуумів, які позбавлені будь-яких національних, релігійних, етичних та інших рис. Вони сполучатимуться екстериторіально у віртуальні спільноти, абсолютно вільні від будь-якого вертикального управління. Такий сценарій може дійти у наступних етапах, до виникнення глобальної ієрархії світового штучного інтелекту, який в наступні десятиліття буде  управлятися мікроскопічною по відношенню до населення Землі, але надпотужною по силі групою авторитарних ієрархів.  У цьому майбутньому цифровому суспільстві, як і в попередніх докомп’ютерних епохах, має бути вирішена проблема людства по запобіганню такій деспотії. Мають бути створені цифрові або гібридні спільноти, які мають забезпечувати потреби людей і їх розвиток і можуть забезпечити дійсну справедливість і збалансовувати посягання штучного інтелекту на свободу людини.

Технологіями володіють корпорації, які вбудовані у тіло нинішніх держав  і суспільств, так і в глобальний простір. Без наявності структур, які створюють цикл інновацій (бізнес спільно державою як інституту), розвиток технологій неможливий.

Приклади розвитку нових і старих держав і їх сьогоднішні типи
  • Китай розвиває тотальну цифрову державу всередині, а назовні експортує власну версію глобалізації для просування китайських товарів, бізнесу, інфраструктури, ідей, не пропонуючи при цьому ніяких соціальних інновацій.

Це можна назвати Глобальним Археомодерном

  • Росія активно розвиває Простий Археомодерн, тобто імперію, засновану на архаїчному мисленні старого модерну у поєднанні з технологіями.
  • Шлях Франції полягає у медіації між США і КНР, через відновлення втрачених суверенітетів, через гуманізм і філософію Просвітництва. Франція будує м’яку імперію, впливаючи на Європу та Африку, а це Старий Модерн.
  • Трамп говорить про повернення суверенітетів Америки, патріотизм, і економічний націоналізм Гамільтона. Америка зараз не хоче, та й не може бути єдиним планетарним лідером. Це означає завершення глобалізації у тій формі, яку ми знали до цього і просування Америкою Глобального Модерну.
  • Держави, що виникли після Першої Світової війни, існували частково в період Модерну і частково сформувалися – Польща, Туреччина, Словаччина, Ірландія – потребують і будують системи Нового Модерну.
  • Держави, що виникли після Другої Світової війни і після розвалу радянського блоку в 1989 році, лише формують систему управління, і в умовах Постмодерну, будуючи постмодерні держави, виявляються слабкими. Однак, вони здійснюють спроби підсилитися, використовуючи практики Модерну і тепер стоять перед необхідністю сприйняти Новий Модерн.
Детальніше про невирішені завдання молодих держав

Новий Модерн у світі – це об’єктивна не вигадана реальність. Це нова шахова партія, вступ до нового акту, заснований на попередніх етапах. І кожен у цій глобальній грі має свою позицію. Але у нових умовах потрібно розвивати національні економіки, культури та інститути з застосуванням інших, не не старомодерних політик, які не є адекватними часу і не постмодерних політик, які розмивають концентрацію і унеможливлюють лідерство. Молоді нації-держави світу потребують окремого часо-просторового варіанту розвитку. Такі технології як блокчейн, 3D-принтинг, мікророботизація та інші, які входять у сферу конвергенції – Nano-bio-information-cognition, творять нові контексти та впливові чинники, що вже сьогодні змінюють не тільки окремі індустрії, але й країни, суспільство, сучасність і формують інше майбутнє. У випадку продовження постмодерного розчинення молоді держави йдуть шляхом деградації умов розвитку особистості, якщо ж вони використають Новий Модерн – отримують шанс на процвітання.

З історії ми знаємо, що в часи Модерну проходило зародження націй. Люди боролися за свої права з експропріаційними елітами, «купкою бандитів на чолі держави», вітчизняними або загарбницькими. Окремі індивіди почали усвідомлювати себе частиною більшої спільноти – нації-держави. Таким чином виникали республіканські інститути у сучасних багатих та розвинутих країнах, так розвивався Модерн – нації зміцнювали свою національну політичну культуру, індустріалізувались. Одне з завдань Нового Модерну для молодих націй – покінчити зі своїми експропріаційними елітами та будувати нове суспільство, запропонувавши новітні механізми для цього.

Усвідомлення нацією своїх політичних прав та спроможностей може відбутися не тільки «пробудженням» давньої, прихованої сили, але і за рахунок зміни парадигми Модерну на парадигму Нового Модерну. І відповідно, нової форми суспільної організації, що використовує внутрішні національні культури, додаючи до них принципово нові характеристики цифрової ери, спирається на власну структуру економіки й захищена власною державою Нового Модерну.

Національною культурою у даному випадку є не лише набір мовних, релігійних та етнографічних особливостей, який є важливим, але не вирішальним. Для створення окремої держави визначальною є політична культура заснована на історичній традиції порядкування на цій території, доповнена горизонтальними рисами Постмодерну та упорядкована системами управління Нового Модерну.

Не гельська мова зробила Ірландію окремою від Британії, а прагнення суверенізації відмінної історичної і політичної традиції. Те саме стосується США, і решти англомовних країн. Подібне бачимо у Гонконзі, Тайвані та Китаї, Південній та Північній Кореї.

Україна, як постколоніальна країна, почала свій розвиток одночасно з іншими новими державами, але ніяк не може виконати завдання минулої доби Модерну, і тому не є успішною. Фронтирне розміщення на розломі цивілізацій лише виявляє суперечності Постмодерну, посилюючи слабкість, оскільки Україна не сформувала національної держави формату Модерну, що зробили інші народи. Сучасна українська турбулентність та ерозія політичних інститутів з переходом до анархії триває саме з цієї причини. Спроби побудувати Археомодерн подібно до Росії, базуючись на класичних принципах Модерну (держава-нація) не можуть бути вдалими і на фоні продовження Постмодерну, і враховуючи, що інші, більш зрілі молоді держави починають застосовувати потужні практики Нового Модерну.

Що таке модерн?

Модерн – епоха, пов’язана з появою націй-держав та громадянського суспільства (кінець XVIII – середина ХХ ст.). Модерн – форма суспільної організації, що спирається на єдині внутрішні національні культури, вона протиставляється традиційному («домодерному») і доіндустріальному суспільству. Суспільства епохи Модерну засновані на власній структурі економіки й захищені власною державою. Суспільство змінене через промислову революцію, урбанізацію, секуляризацію.

Що таке Постмодерн?

Історичний період після завершення періоду Модерну та особливий спосіб мислення і формування поглядів на організацію суспільства, котрий поширився з 1960-70-х років у всіх сферах людської життєдіяльності: культурі, філософії, політиці, економіці, техніці, науці. Постмодерном заперечується Модерн, його уклад та організація суспільств в рамках держав, що постали в епоху Модерну та сформували погляди людства на організацію .

В умовах поширення постмодерну здобувають панівні позиції плюралізм, еклектика, іронія, утверджується масова культура розмивання ідентичності та її уніфікації, постіндустріальні економічні відносини, зростає значення електронних мас-медіа та візуальних засобів передачі інформації. Особливий вплив Постмодерн здійснював на руйнування сформованого в епоху Модерну типу держави, традиційної сім’ї, суспільних інститутів. Маючи безумовно позитивний вплив на реформування застиглого і старого, розвитку свободи особи і глобалізації, Постмодерн не може відповісти на виклики, що постали перед людством, оскільки, руйнуючи стару форму організації суспільства, доводить руйнування до анархії, не пропонуючи нової побудови сталих структур управління суспільством. Особливо небезпечним Постмодерн виявляється для молодих націй, бо стоїть на позиції множинності правд, релятивізму, відсутності можливості створення спільного базису для співіснування спільнот і їх розвитку. Звідси випливає понятійна гібридність – територіальна, військова, економічна, національна, врешті, глобальна.

Що таке Новий Модерн?

Сьогоднішнє завдання України полягає у створенні Республіки в умовах Нового Модерну.

Республіка, побудована на фундаменті Нового Модерну, повинна бути оснащена та озброєна новими суспільними та технологічними засобами, мати мережеву і горизонтальну структуру. Однак вона повинна мати системи взаємодії та зв’язку частин і цілого між собою і достатній рівень ієрархії для того, щоб мати безперервне стале існування. Республіка Нового Модерну стане парадигмальною відповіддю викликам глобалізації та Постмодерну з притаманним їм розмиванням територій, держав, націй, сім’ї та особистості і використає усі можливості, які глобалізацією надаються, на користь кожної окремої людини.

Республіка не зможе існувати без розвитку та розбудови політичної нації, яка нарешті усвідомить себе державницькою і візьме на себе відповідальність. В першу чергу за свою економіку, політику, власне майбутнє, не віддаючи їх на відкуп керівникам. Республіка як міжнародний суб’єкт природно увійде у геополітичний простір, як реалізація успішної альтернативи та відповіді  глобального впливу. 

Чому Україні підходить Новий Модерн і не підходить Постмодерн? Чому взагалі людям-практикам потрібно вирішувати таке начебто неконкретне філософське питання?   Різні частини світу розвиваються різними темпами. Одні нації розвиваються стрімко та вже роблять кроки до переходу у шостий технологічний устрій, а деякі ще перебувають на четвертому та п’ятому, а то й на третьому технологічному укладі. Західний розвинутий світ живе у парадигмі Постмодерну (демонтаж національних структур і атомізація суспільства), а інші нації не пройшли ще навіть стадії Модерну (формування держав-націй, яке розвинуті країни пройшли в 19 столітті). І примусове занурення несформованих країн, подібних до України, у постмодерні реалії діє проти них деструктивно. Таку ситуацію ми бачимо в Україні. Наше фронтирне розміщення (на розломі цивілізацій) лише виявляє суперечності Постмодерну, показує нашу слабкість та те що Україна не пройшла попередні етапи Модерну.

Ми маємо усвідомлювати, що наша країна не пройшла до кінця етап формування нації-держави, які проходили розвинуті на сьогодні народи. Процеси Модерну, в яких були задіяні інші народи, суверенні на той час, оминули Україну. Сучасна українська турбулентність та ерозія політичних інститутів з переходом до анархії триває саме з цієї причини.

Молоді нації-держави світу потребують окремого часо-просторового варіанту розвитку. Сучасні і майбутні технології – комп’ютер, інтернет, мережі та інші здобутки наукового прогресу є дуже корисними інструментами. Але у нових умовах потрібно розвивати національні економіки, культури та інститути з застосуванням інших політик.

Що таке неопротекціонізм?

Сьогодні протекціонізм, який був головним інструментом економічного націоналізму ХІХ-ХХ століть, що використовував тарифи в торговій політиці, трансформувався у неопротекціонізм – складний комплексний державний механізм підвищення конкурентоспроможності національної економіки у процесі глобалізації і який став «конкуренцією економічних політик», що здійснюється для формування національних чемпіонів, потужного експорту і зростання добробуту громадян.

Неопротекціонізм не обмежується сферою регулювання зовнішньої торгівлі, як це робив протекціонізм, а фокусується на стимулюванні економічної активності через використання експорту, внутрішнього попиту та стимулювання індустріального розвитку. Неопротекціонізм є політикою, яка виправляє внутрішні суперечності лібералізму в глобальній економіці.

Що таке економічний патріотизм?

Консенсус між глобальними економічними цілями та політичними зобов’язаннями урядів на конкретних територіях.    Економічний патріотизм є сучасним продовженням економічного націоналізму. Політика економічного патріотизму бореться з ринковими викривленнями, які шкодять національним інтересам та створює ринкові викривлення на користь національних глобальних корпорацій шляхом використання стимулюючих і захисних заходів.

Економічний націоналізм – це поєднання різних практик організації економічного життя задля створення сприятливих умов для розвитку вітчизняної економіки. Використання елементів  вільного ринку, захисних методів і державного регулювання окремих сфер господарського життя. Співвідношення вільного ринку і державного регулювання коливається в залежності від рівня розвитку економіки чи сектора. Чим більш розвинулася економіка країни чи сектор, тим менше захисту та регулювання потрібно застосовувати.

Що таке національні та глобальні інтереси?

Національні інтереси – комплекс економічних цілей і заходів держави та уряду, які забезпечують вирішення стратегічних і тактичних завдань розвитку національної економічної системи.

Національні інтереси для національного уряду – розвиток добробуту власного народу через розвиток власного виробництва товарів і послуг.

Глобальні інтереси – вдосконалення глобальної системи для її здатності створювати правила гри, які сприятимуть зменшенню ринкових викривлень, що призводитиме до зменшення глобальних дисбалансів і в цілому до збільшення глобальної торгівлі та запобіганню кризам.

Глобальні інтереси для національного уряду – розвиток добробуту власного народу через розвиток світової торгівлі

Що таке неолібералізм?

Неолібералізм почав як політика створення ефективної глобальної економіки шляхом встановлення мінімально обмеженої торгівлі, що постійно розширюється, і шляхом добровільного підпорядкування економічної діяльності національних урядів наднаціональним нормам і правилам, які можуть регулюватися наднаціональними інституціями. Неолібералізм  охоплює ідеологію, спосіб урядування, політичні програми, економіку

Неолібералізм у більш вузькому, економічному сенсі описується  умовами Вашингтонського консенсусу. Цей набір принципів полягає у повному відкритті ринків, безумовній  приватизації та усуненні держави від впливу на економічний розвиток. Вашингтонський консенсус рекомендовано як стандарт для будь якої посткомуністичної і посттоталітарної країни.

Підписати маніфест